"teodorwild (Teodor Wild) сегодня, 01:37
ИзвЕни, аФФтАр, но ты — мудаг!
Во-первых — если делаешь перевод, то делай перевод. А ты какую-то хуйню натыкал. Обрывки цитат, взятых с миру по нитке.
Во-вторых, произведение на какое ты посылаешься, есть стёб и ирония. То есть — раздел "Юмор".
Какой нахер, юмор? Ты что гонишь? Где ты там юмор увидел? Все остальные "рассказы" тоже написаны с шизофренической серьезностью. пытаешься обмануть тех кто украинского не знает?
Вот пример "юмора".
ДИКИЙ СХІД
Потяг різко загальмував. Із верхньої полиці впав угорський офіцер, розбив собі голову і трохи протверезів.
Прокинулися румун і німець. Протягом якогось часу хорунжий Левицький мав нагоду слухати добірні зразки угорської, румунської та німецької лайок. Потім несподівано до цього тріо додалось чуже: “... тваю мать!”.
Дмитро рвонувся до кобури з парабелумом. Пізно. Двері купе рвучко відчинились, увірвались троє осіб невизначеного віку, одягнуті в якесь мілітарне лахміття — рештки німецького, совєтського та українського обмундирування. Зброя, проте, у них була справна — один “шмайсер” і два совєтські ППШ.
— Рукі вверх, блядь, стрєлять буду! — сказав один, без бороди, на відміну від решти, — але Дмитро помітив, що це не тому, що він ретельно голиться кожен ранок, а просто вона в нього не росла. Були якісь шишки на вугристому нечистому обличчі.
— Бистро раздється і всєм на вєрхніє полкі, — командував запаршивілий.
Дмитро оцінив диспозицію, мадяр, уже тверезий, напружений і рішучий, стояв трохи попереду. Румун і німець лежали на нижніх лавах, теж готові до дій. Дмитро переглянувся по черзі зі своїми попутниками і сказав нападникам:
— Ми не помістимось на верхніх полицях.
— А, да ти хахол, — зрадів безбородий. — Рєбят', а, рєбят, ґлядітє, я хахла поймал.
— Ща' рєзать буду, — сказав один із бородатих.
— Нє-є-є. Лучшє повесіть, — втрутився другий, із ще більшою бородою.
— Да буду я єво єщо витасківать с ваґона, іскать вєрьовку, сука, дєрєво ілі тєлєґрафний столб, нєт, я єво зарєжу. Но сначала отрєжу нос, уши, яйца...
— Молчать! — верескнув безбородий. — Спєшіть надоть... Бистро раздєвайся, — пригрозив “шмайсером” угорцю.
Момент, — блискавично подумав Дмитро, він побачив, що люфа “шмайсера” ледь хитається, — п'яний москаль. Дмитро страшно, як його вчив японець, інструктор рукопашного бою, викрикнув щось на кшталт “га-а-а-а!”, правою рукою підбив люфу “шмайсера” вгору, а пальцями лівої вдарив москаля в лише йому відому жилку на шиї. Нападник вмер відразу, але встиг натиснути на цинґель. Загуркотіли постріли. В той же час румун гепнув одного з бородатих в геніталії, а другого швидко і беззвучно зарізав мадярин. Німець рвонувся зарізати бородача, який корчився від болю в паху.
— Ні! — крикнув Дмитро. — Почекай, гер Пельке, треба його щось спитати.
Бородатий росіянин, побачивши, як легко вмерли його товариші, став чомусь дуже хоробрим і почав тяжко лаяти всю родину союзників до сьомого коліна.
Чому до сьомого, подумав Дмитро, і сказав росіянину:
— Ти що, не хочеш легкої смерти, кацапе?
— Да пошьол ти... — завівся бородатий.
— Давай його гарненько — до праотців, — нетерпляче запропонував німец
Очень. блядь, смешно?
"Украинское Государство само с арийским мужеством.." — дальше не читал.
Афтору советую отвлечься от занятий мастурбацией и почитать, что такое арийская раса и кем его самого считали немцы.
Это может быть только на ннм. Спасибо. было очень познавательно. Обязательно внесите данный опус во все Российские учебники истории. Нужно воспитывать чувство врага, ведь он рядом и не дремлет. Почему русских никто не любит?
Занятно... Однако, говорят, что многие молодые японцы считают, будто атомную бомбу на Хиросиму сбросили русские. Глядишь, скоро и в Википедии напишут нечто подобное... Хохлов не то, чтобы жалко, просто они себя загоняют в положение Неуловимого Джо — того самого, который на хрен никому не нужен. В Прибалтике уже весело, будет ещё веселей. А до Украины дойдёт, не сомневайтесь. Даже страшно представить, что ждёт Ющенко, если до него доберутся отчаявшиеся люди.
Короче: смех смехом, только вот некоторые уже понимают вполне буквально. Как хочется, чтобы жизнь их уже чему-нибудь поскорее научила...
Откуда — не знаю, недавно какой-то опрос был. Самое интересное, что им, видимо, просто лень посмотреть хотя бы в том же Интернете, как было на самом деле. Не только мы "ленивы и нелюбопытны", как Пушкин говаривал. Да и нам бы почаще освежать в памяти нашу историю, чтобы не восхищались отдельные российские граждане маразматиками типа изображённого на первой картинке.
Бредишь? Да каждый среденстатистический японец ненавидит американцев. Солдаты которой насилуют японских женщин на Окинаве. Так же как и южнокорейцы их не навидят. Но дружат по военнно-политическим мотивам. Например против той же Северной Кореи и Китая. Потому как бояться
а ты что, такой жалосливый? Бедная, бедная Польша... так сама хотела на Москву пойти в коалиции.. А тут бац и отобрали исконно "польские" земли населенные украинцами и белорусами.
Комментарии
ИзвЕни, аФФтАр, но ты — мудаг!
Во-первых — если делаешь перевод, то делай перевод. А ты какую-то хуйню натыкал. Обрывки цитат, взятых с миру по нитке.
Во-вторых, произведение на какое ты посылаешься, есть стёб и ирония. То есть — раздел "Юмор".
Какой нахер, юмор? Ты что гонишь? Где ты там юмор увидел? Все остальные "рассказы" тоже написаны с шизофренической серьезностью. пытаешься обмануть тех кто украинского не знает?
Вот пример "юмора".
ДИКИЙ СХІД
Потяг різко загальмував. Із верхньої полиці впав угорський офіцер, розбив собі голову і трохи протверезів.
Прокинулися румун і німець. Протягом якогось часу хорунжий Левицький мав нагоду слухати добірні зразки угорської, румунської та німецької лайок. Потім несподівано до цього тріо додалось чуже: “... тваю мать!”.
Дмитро рвонувся до кобури з парабелумом. Пізно. Двері купе рвучко відчинились, увірвались троє осіб невизначеного віку, одягнуті в якесь мілітарне лахміття — рештки німецького, совєтського та українського обмундирування. Зброя, проте, у них була справна — один “шмайсер” і два совєтські ППШ.
— Рукі вверх, блядь, стрєлять буду! — сказав один, без бороди, на відміну від решти, — але Дмитро помітив, що це не тому, що він ретельно голиться кожен ранок, а просто вона в нього не росла. Були якісь шишки на вугристому нечистому обличчі.
— Бистро раздється і всєм на вєрхніє полкі, — командував запаршивілий.
Дмитро оцінив диспозицію, мадяр, уже тверезий, напружений і рішучий, стояв трохи попереду. Румун і німець лежали на нижніх лавах, теж готові до дій. Дмитро переглянувся по черзі зі своїми попутниками і сказав нападникам:
— Ми не помістимось на верхніх полицях.
— А, да ти хахол, — зрадів безбородий. — Рєбят', а, рєбят, ґлядітє, я хахла поймал.
— Ща' рєзать буду, — сказав один із бородатих.
— Нє-є-є. Лучшє повесіть, — втрутився другий, із ще більшою бородою.
— Да буду я єво єщо витасківать с ваґона, іскать вєрьовку, сука, дєрєво ілі тєлєґрафний столб, нєт, я єво зарєжу. Но сначала отрєжу нос, уши, яйца...
— Молчать! — верескнув безбородий. — Спєшіть надоть... Бистро раздєвайся, — пригрозив “шмайсером” угорцю.
Момент, — блискавично подумав Дмитро, він побачив, що люфа “шмайсера” ледь хитається, — п'яний москаль. Дмитро страшно, як його вчив японець, інструктор рукопашного бою, викрикнув щось на кшталт “га-а-а-а!”, правою рукою підбив люфу “шмайсера” вгору, а пальцями лівої вдарив москаля в лише йому відому жилку на шиї. Нападник вмер відразу, але встиг натиснути на цинґель. Загуркотіли постріли. В той же час румун гепнув одного з бородатих в геніталії, а другого швидко і беззвучно зарізав мадярин. Німець рвонувся зарізати бородача, який корчився від болю в паху.
— Ні! — крикнув Дмитро. — Почекай, гер Пельке, треба його щось спитати.
Бородатий росіянин, побачивши, як легко вмерли його товариші, став чомусь дуже хоробрим і почав тяжко лаяти всю родину союзників до сьомого коліна.
Чому до сьомого, подумав Дмитро, і сказав росіянину:
— Ти що, не хочеш легкої смерти, кацапе?
— Да пошьол ти... — завівся бородатий.
— Давай його гарненько — до праотців, — нетерпляче запропонував німец
Очень. блядь, смешно?
Афтору советую отвлечься от занятий мастурбацией и почитать, что такое арийская раса и кем его самого считали немцы.
Короче: смех смехом, только вот некоторые уже понимают вполне буквально. Как хочется, чтобы жизнь их уже чему-нибудь поскорее научила...