Таблицу умножения переписать слабо, а над историей издеваться можно легко и безнаказанно. История и раньше была не совсем наукой, а сейчас и вовсе в шлюху превратилась.
Конотопська битва залишалася довгий час ледве не забороненою темою в російській та особливо радянській історіографії. Протягом століть інформація про неї замовчувалася, бо правда про події під Конотопом розвінчувала багато великодержавних міфів, особливо про «споконвічне прагнення українців до союзу з Росією». Останнім часом події Конотопської битви також ідеалізуються і в деяких українських колах. Незважаючи на великі сподівання та на героїзм козаків, особливо загону Григорія Гуляницького, Конотопська битва залишається змарнованим шансом і чи не найхарактернішим прикладом виграної битви та програної війни.
Во вторых, по скольку мне жалко умственно отсталых людей — перевожу.
Битва Конотопа оставалась долгое время едва не запрещенной темой в русской и особенно советской историографии. В течение веков информация о ней замалчивалась, потому что правда о событиях под Конотопом развенчивала много великодержавных мифов, особенно о «исконном стремлении украинцев к союзу с Россией». В последнее время события битвы Конотопа также идеализируются и в некоторых украинских кругах.
Невзирая на большие надежды и на героизм казаков, особенно отряду Григория Гуляницкого, битва Конотопа остается потерянным шансом и не самым характерным примером ли выигранной битвы и проигранной войны.
Конотопська битва або Соснівська битва (27 червня — 29 червня / 7 липня — 9 липня 1659 року) — битва між військами Гетьмана Івана Виговського та Кримської Орди з одного боку і московським військом з іншого біля міста Конотопа сучасної Сумської області.
Передісторія
Битва відбулася у ході російсько-української війни (1658-1659), під час періоду української історії, який прийнято називати Руїною — добою по смерті Богдана Хмельницького, часу відвертої громадянської війни, інтервенції сусідів України і подальшого знищення залишків надбань минулих років визвольної війни. Протиріччя між Московським урядом, який після смерті Хмельницького посилив своє втручання в справи Гетьманщини продовжували загострюватися. З приходом до влади нового гетьмана Івана Виговського московські воєводи в багатьох містах, і зокрема в Києві, почали відкрито підтримувати українську опозицію Виговському і фактично сприяли загостренню громадянської війни в Україні. В цих умовах Виговський був вимушений укласти Гадяцький договір, за яким Україна отримувала рівноправне місце в Речі Посполитій під назвою Велике Князівство Руське поряд з Польщею та Литвою, заборонялася Унія та гарантувалися права Православної Церкви. Після цього уряд Московії перейшов від підбурювання громадянської війни до відкритого збройного вторгнення в Україну восени 1658 року. З'єднавшись з ворогами Виговського — Іваном Безпалим, осаулом Вороньком та запорожцями кошового Барабаша, армія Григорія Ромодановського захопила низку українських міст і вирізала не тільки прихильників гетьмана, але також і грабувала мирне населення. Літописець того часу так описує пограбування Ромодановським Конотопа:
"Він зустрів процесією від громадян міста, помолився і перехрестився перед ними по-христіянські, але пограбував місто і його мешканців по-татарськи і сказав « що: винуватого Бог знайде, а війська треба потішити і нагородити за праці, в поході понесені.»[1]
Така поведінка московського війська схиляла на бік Виговського все більше цивільного населення, козаків. Тим часом велика Московська армія (більш ніж 150 000 чол.) на чолі з Олексієм Трубецьким почала вторгнення в Україну на допомогу Ромодановському навесні 1659 року. До московського війська приєдналися деякі козаки — вороги Виговського в громадянській війні — на чолі з новопризначеним московитами «гетьманом» Безпалим. За деякий час загін Ніжинського полковника Гуляницького напав на обоз армії Трубецького та, відступаючи, зненацька захопив м. Конотоп. Незвжаючи на погрози та умовляння зрадити Виговського, Гуляницький відмовлявся та з чотирьохтисячним загіном козаків боронив Конотопську фортецю. Велика московська армія вирішила захопити Конотоп перед тим, як просуватися далі вглиб України. Облога Конотопа почалася 21 квітня 1659 року.
Облога Конотопа
Перша спроба захопити Конотоп приступом була невдалою. Укріплення Конотопа були досить міцними, до того ж фортецю в багатьох місцях оточували болота, що заважало використовувати важку кавалерію та артилерію близько від міста. О п'ятій годині ранку 21 квітня, після молебня, князь Трубецькой почав приступ; місто обстріляли з гармат, почався бій. Деяким московським загонам вдалося вдертися в фортецю, але козаки Г. Гуляницького мужньо боронилися та вибили загарбників з міста з великими втратами.
Після такого фіаско Трубецькой вже не наважувався йти на прямий приступ, а натомість продовжував обстріл міста з гармат та почав засипати землею рів. Проте вночі козаки використовували той ґрунт для укріплення валів фортеці і робили вилазки та зненацькі напади на московські загони навколо міста. Постійні напади козаків вимусили Трубецького перенести табір війська на 10 км від міста в урочище Таборище на південній околиці села Підлипного і таким чином розділити армію між табором і військами навколо Конотопу. За деякими оцінками тільки на облозі Конотопу московські війська втратили близько 10000 чоловік.
Аж до 29 червня, цілих 70 днів, чотирьохтисячний загін Гуляницького утримував фортецю проти 150000 тисяч війська Трубецького, що надало Виговському змогу організувати свою власну армію, отримати допомогу від Польщі і Криму і навіть залучити найманців. До козаків Виговського приєдналися польські добровольчі кінні загони Потоцького, Яблоновського та піхота Лончинського, також для охорони ставки гетьмана залучили загони сербських та молдавських найманців загальною кількістю близько 3800 чол. Було досягнуто домовленності з Кримським Ханом Мухамедом-Ґіреєм IV про допомогу; хан з'явився на початку червня на чолі 30-тисячного війська.
Армія Виговського включно з Ордою тим часом продовжувала просуватися в напрямку Конотопа. В 24 червня під селом Шаповалівкою був розбитий невеликий передовий загін московитів, і від полонених дізналися, що Трубецькой знаходиться вже не біля Конотопа, і що він не очікував підходу союзників так скоро. На основі цих відомостей було вироблено план дій, за яким татари сховалися в засідці в у
Цікаві ви одначе. З одного боку ваші крикуни верещать на всіх телеканалах (як московських, так і українських), що українська мова споріднена російській і вона зрозуміла кожному, тож не треба її вивчати (говорити, писати тощо), а з іншого боку "переведите на русскій мі вас нє панімаєм". Вчіть мову! А на перших порах можете і словником скористатися! Англійську перекладаєте, тож і "сопоріднену" мову перекладете!
Ты за всех то не говори. Провокатор хренов! У тебя в доме минимум десять человек с украинскими кровями живут. Азеров лучше помочи, только не простых работяг...
Вот в этом вся ваша суть россиян — мочить, стрелять, убивать, вешать и грабить. Если не хохлов, то айзеров, не айзеров, тогда чеченов, литивцев, латышей, эстонцев. На самый сокровенный случай, если уже всех перемочили, поубивали, повешали, то тогда: "Бей жидов, спасай Россию!". Супер!
Во-первых он не говорил слово чеченцы, во-вторых и я бы там замочил с удовольствием, не зря большую часть жизни на Кавказе прожил, повидал я этих мирных пастухов... А в третьих я то этого придурка осудил, а вот ты какие то выводы обо всех россиянах стал делать... Это по-меньшей мере неумно.
Соответственно, частично, ты согласен с высказыванием, что кого-то можно замочить. Ты хочешь мочить кого-то на Кавказе, он хочет мочить кого-то в Украине... А можно обойтись без этого?!
Ну так это же крестьянские заморочки. Вообще-то лучше плохой мир, чем хорошая война. Толку, что ваши пацаны гибнут в Чечне? И конца, и края не видно этой войне. А на второй вопрос отвечу так — нужно дать сдачи так, чтобы второй раз это делать было неповадно.
Это я всего лишь твои слова перефразировал. Дать сдачи так чтоб второй раз было неповадно в отношении тех о ком они были сказаны нашим президентом означают только такой вариант. Не противоречь сам себе.
потому как есть предел количества лапши на квадратный сантиметр уха. И — о чудо , большая часть майданостоятелей начала прозревать. На выборах 2007 года ,которые инициировал Ющ , в парламент от его партии просочились только благодаря блоку с алкоголиком Луценко и его "самообороной ". Фактически голоса Юща ушли в Блок Тимошенко ,- красиво певшей предвыборные обещания . Которые не выполнены. Ну и Коса сейчас рулит правительством — хорошей жизни не видно . Что позволяет надеяться на то , что часть ее электората тоже свалит — пусть даже к Братцу Кролику(Яценюку.).
Тоесть по сути — проросийски или нейтрально настроенный президент Янукович — партия регионов в парламенте с большинством голосов . И оранжевый бред — забудется за пару лет.
"До 1648 года казачество было явлением посторонним для Малороссии. Казаки жили в «диком поле» на окраине, вся же остальная часть земель управлялась польской администрацией. "
????????
Я не хочу обсуждать годовщины, но давайте не будем искажать историю. Вот несколько подтвержденных документально фактов:
1492 год. По предводительством князя Богдана Глинского, наместника велкого князя литовскогов г. Черкассы, козаки захватывают турецкий (татарский) корабль и освобождают украинцев-невольников.
1493 год. Под его же руководством козаки захватывают и разрушают Очаков.
1524 год. Великий князь Литовский Сигизмунд I выдвигает идею создания реестрового козачества (то есть козаки уже присутствуют в истории Украины как явление).
1572 год, 2-ое июня. Его сын, великий князь Литовский Сигизмунд Август, подписывает универсал о создании реестрового козачества. Он же в 1568 году впервые упоминает о низовых Сечах.
Попробуй заменить "казаки" на "бандиты" — повествование твоё от этого не изменится, факты, описанные автором также ничуть не пострадают — то что ты процитировал никак не меняет и не отрицает одно другое.
Плюс. 1.По-русски пишется "казаки" . 2. До 1890 года никаких "украинцев" не существовало.
-"..Попробуй заменить "казаки" на "бандиты"..." с небольшой поправкой — с момента объединения Украины-Руси казацкая вольница перешла на службу Русскому Царю , а нынешние потуги украинских властей возродить "козачество" — лишь очередной виток антироссийской пропаганды , следующий шаг будет историческое воссоединение "козакив з ковбоямы" в деле борьбы с "татаро-московским" Игом — уверен и на такое способны нынешние "историки" на Украине под патронатом Катерины Ющенко ..,
1524 год. Великий князь Литовский Сигизмунд I выдвигает идею создания реестрового козачества (то есть козаки уже присутствуют в истории Украины как явление).
Только Украина еще, как явление не присутствует. Гы!
Польши тоже не было. Только почему вы об этом не говорите полякам? Чего боитесь? Вы же такие сильные и страшные.
И Беларуси не было, было Литовское княжество. Интересно, почему никто не ставит под сомнение существование белорусов в то время? А может потому, что они вернулись в лоно великой и неделимой только в начале второй мировой?
Если мы начнем все новые праздники Украины праздновать и почитать всех предателей и мерзавцев, которые сейчас в почете у руководства страны сопьемся однозначно. Пусть они сами их празднуют.
Комментарии
Конотопська битва залишалася довгий час ледве не забороненою темою в російській та особливо радянській історіографії. Протягом століть інформація про неї замовчувалася, бо правда про події під Конотопом розвінчувала багато великодержавних міфів, особливо про «споконвічне прагнення українців до союзу з Росією». Останнім часом події Конотопської битви також ідеалізуються і в деяких українських колах. Незважаючи на великі сподівання та на героїзм козаків, особливо загону Григорія Гуляницького, Конотопська битва залишається змарнованим шансом і чи не найхарактернішим прикладом виграної битви та програної війни.
uk.wikipedia.org
Это есть шовинизм
ЭТО есть правила хорошего тона!
Во вторых, по скольку мне жалко умственно отсталых людей — перевожу.
Битва Конотопа оставалась долгое время едва не запрещенной темой в русской и особенно советской историографии. В течение веков информация о ней замалчивалась, потому что правда о событиях под Конотопом развенчивала много великодержавных мифов, особенно о «исконном стремлении украинцев к союзу с Россией». В последнее время события битвы Конотопа также идеализируются и в некоторых украинских кругах.
Невзирая на большие надежды и на героизм казаков, особенно отряду Григория Гуляницкого, битва Конотопа остается потерянным шансом и не самым характерным примером ли выигранной битвы и проигранной войны.
а вот ты кто такой?
Передісторія
Битва відбулася у ході російсько-української війни (1658-1659), під час періоду української історії, який прийнято називати Руїною — добою по смерті Богдана Хмельницького, часу відвертої громадянської війни, інтервенції сусідів України і подальшого знищення залишків надбань минулих років визвольної війни. Протиріччя між Московським урядом, який після смерті Хмельницького посилив своє втручання в справи Гетьманщини продовжували загострюватися. З приходом до влади нового гетьмана Івана Виговського московські воєводи в багатьох містах, і зокрема в Києві, почали відкрито підтримувати українську опозицію Виговському і фактично сприяли загостренню громадянської війни в Україні. В цих умовах Виговський був вимушений укласти Гадяцький договір, за яким Україна отримувала рівноправне місце в Речі Посполитій під назвою Велике Князівство Руське поряд з Польщею та Литвою, заборонялася Унія та гарантувалися права Православної Церкви. Після цього уряд Московії перейшов від підбурювання громадянської війни до відкритого збройного вторгнення в Україну восени 1658 року. З'єднавшись з ворогами Виговського — Іваном Безпалим, осаулом Вороньком та запорожцями кошового Барабаша, армія Григорія Ромодановського захопила низку українських міст і вирізала не тільки прихильників гетьмана, але також і грабувала мирне населення. Літописець того часу так описує пограбування Ромодановським Конотопа:
"Він зустрів процесією від громадян міста, помолився і перехрестився перед ними по-христіянські, але пограбував місто і його мешканців по-татарськи і сказав « що: винуватого Бог знайде, а війська треба потішити і нагородити за праці, в поході понесені.»[1]
Така поведінка московського війська схиляла на бік Виговського все більше цивільного населення, козаків. Тим часом велика Московська армія (більш ніж 150 000 чол.) на чолі з Олексієм Трубецьким почала вторгнення в Україну на допомогу Ромодановському навесні 1659 року. До московського війська приєдналися деякі козаки — вороги Виговського в громадянській війні — на чолі з новопризначеним московитами «гетьманом» Безпалим. За деякий час загін Ніжинського полковника Гуляницького напав на обоз армії Трубецького та, відступаючи, зненацька захопив м. Конотоп. Незвжаючи на погрози та умовляння зрадити Виговського, Гуляницький відмовлявся та з чотирьохтисячним загіном козаків боронив Конотопську фортецю. Велика московська армія вирішила захопити Конотоп перед тим, як просуватися далі вглиб України. Облога Конотопа почалася 21 квітня 1659 року.
Облога Конотопа
Перша спроба захопити Конотоп приступом була невдалою. Укріплення Конотопа були досить міцними, до того ж фортецю в багатьох місцях оточували болота, що заважало використовувати важку кавалерію та артилерію близько від міста. О п'ятій годині ранку 21 квітня, після молебня, князь Трубецькой почав приступ; місто обстріляли з гармат, почався бій. Деяким московським загонам вдалося вдертися в фортецю, але козаки Г. Гуляницького мужньо боронилися та вибили загарбників з міста з великими втратами.
Після такого фіаско Трубецькой вже не наважувався йти на прямий приступ, а натомість продовжував обстріл міста з гармат та почав засипати землею рів. Проте вночі козаки використовували той ґрунт для укріплення валів фортеці і робили вилазки та зненацькі напади на московські загони навколо міста. Постійні напади козаків вимусили Трубецького перенести табір війська на 10 км від міста в урочище Таборище на південній околиці села Підлипного і таким чином розділити армію між табором і військами навколо Конотопу. За деякими оцінками тільки на облозі Конотопу московські війська втратили близько 10000 чоловік.
Аж до 29 червня, цілих 70 днів, чотирьохтисячний загін Гуляницького утримував фортецю проти 150000 тисяч війська Трубецького, що надало Виговському змогу організувати свою власну армію, отримати допомогу від Польщі і Криму і навіть залучити найманців. До козаків Виговського приєдналися польські добровольчі кінні загони Потоцького, Яблоновського та піхота Лончинського, також для охорони ставки гетьмана залучили загони сербських та молдавських найманців загальною кількістю близько 3800 чол. Було досягнуто домовленності з Кримським Ханом Мухамедом-Ґіреєм IV про допомогу; хан з'явився на початку червня на чолі 30-тисячного війська.
Армія Виговського включно з Ордою тим часом продовжувала просуватися в напрямку Конотопа. В 24 червня під селом Шаповалівкою був розбитий невеликий передовий загін московитів, і від полонених дізналися, що Трубецькой знаходиться вже не біля Конотопа, і що він не очікував підходу союзників так скоро. На основі цих відомостей було вироблено план дій, за яким татари сховалися в засідці в у
uk.wikipedia.org
Independence Day Звучит. кино.
День незалежності України. Звучит? нет? а почему?
Интересно. Как вы наличие интеллекта определяете? По принципу нравиться статья значит умный?
Тоесть по сути — проросийски или нейтрально настроенный президент Янукович — партия регионов в парламенте с большинством голосов . И оранжевый бред — забудется за пару лет.
"До 1648 года казачество было явлением посторонним для Малороссии. Казаки жили в «диком поле» на окраине, вся же остальная часть земель управлялась польской администрацией. "
????????
Я не хочу обсуждать годовщины, но давайте не будем искажать историю. Вот несколько подтвержденных документально фактов:
1492 год. По предводительством князя Богдана Глинского, наместника велкого князя литовскогов г. Черкассы, козаки захватывают турецкий (татарский) корабль и освобождают украинцев-невольников.
1493 год. Под его же руководством козаки захватывают и разрушают Очаков.
1524 год. Великий князь Литовский Сигизмунд I выдвигает идею создания реестрового козачества (то есть козаки уже присутствуют в истории Украины как явление).
1572 год, 2-ое июня. Его сын, великий князь Литовский Сигизмунд Август, подписывает универсал о создании реестрового козачества. Он же в 1568 году впервые упоминает о низовых Сечах.
Автор, чей заказ вы выполняли.
Сергей Бунтовский (Украина)
Плюс. 1.По-русски пишется "казаки" . 2. До 1890 года никаких "украинцев" не существовало.
2. То есть получается, что Шевченко был русским и разговаривал от рождения на русском? : )
Интересно, а какой тогда украинский язык был под запретом до 1890 года?
А, ну да, запамятовал – были не украинцы, а хохлы. Верно?
Только Украина еще, как явление не присутствует. Гы!
И Беларуси не было, было Литовское княжество. Интересно, почему никто не ставит под сомнение существование белорусов в то время? А может потому, что они вернулись в лоно великой и неделимой только в начале второй мировой?