"Решение суда было принято на том основании, что Бандера не считается гражданином Украины, так как умер до создания независимого государства в 1991 году. Согласно украинским законам, героем страны может быть признан только гражданин Украины."
Получается, что по мнению этого тупорылого суда Героями Украины также не могут быть вот эти награжденные:
Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно):
ВАЩУКУ Миколі Васильовичу — командирові відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті, Київська область
ІГНАТЕНКУ Василю Івановичу — командирові відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті, Київська область
ЛЕЛЕЧЕНКУ Олександру Григоровичу — заступникові начальника електричного цеху Чорнобильської АЕС,
Київська область
ТИТЕНКУ Миколі Івановичу — пожежникові 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті, Київська область
ТІШУРІ Володимиру Івановичу — старшому пожежникові 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті, Київська область.
МАРКУС Тетяні Йосипівні — учасниці антифашистського підпілля у місті Києві у 1941-1943 роках (посмертно)
ШАПІРО Анатолію Павловичу — командирові окремого стрілецького батальйону 100-ї стрілецької дивізії, учасникові визволення концентраційного табору Освенцім 27 січня 1945 року
(посмертно).
Все они "умерли до создания независимого государства в 1991 году".
Если бандеры в годы Второй Мировой войны вели боевые действия против советских частей (а это так и есть), то значит они не «некоторое время сотрудничало с войсками фашистской Германии», а все время войны.
Степка не находился в немецком концлагере. Он жил у немцев на съемной квартире с полным пансионом. Проходил подготовку в учрежениях германских спецслужб. И так было до 1959 года. Все заключенные, кто выжил, подались домой, ни кто в Германии не остался, кроме Степки.
Брат Степки работал в концлагере на нацистов, за приличное вознаграждение, предателем, доносчиком. За что самими же заключенными и был задушен. Был бы в концлагере Степка, и его люди , как собаку, задушили бы.
А вывезли Бандерку в 1942 году немцы из Малороссии, потому что боялись за его жизнь — уж очень много украинцев хотели отомстить этому выродку за убитых бандеравцами славян.
Все, кто не сотрудничал с войсками фашистской Германии, сражались в вооруженных силах антигитлеровской коалиции. Ни Бандеры, ни других фашистских прихвостней, там не было.
В любом случае признание Бандеры Героем Малороссии, по указу Ющенко, позор для государства Малороссия и её народа. Мало отменить преступный указ Ющенко, надо еще и омыться от этой грязи.
Комментарии
Получается, что по мнению этого тупорылого суда Героями Украины также не могут быть вот эти награжденные:
Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно):
ВАЩУКУ Миколі Васильовичу — командирові відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті, Київська область
ІГНАТЕНКУ Василю Івановичу — командирові відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті, Київська область
ЛЕЛЕЧЕНКУ Олександру Григоровичу — заступникові начальника електричного цеху Чорнобильської АЕС,
Київська область
ТИТЕНКУ Миколі Івановичу — пожежникові 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті, Київська область
ТІШУРІ Володимиру Івановичу — старшому пожежникові 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті, Київська область.
МАРКУС Тетяні Йосипівні — учасниці антифашистського підпілля у місті Києві у 1941-1943 роках (посмертно)
ШАПІРО Анатолію Павловичу — командирові окремого стрілецького батальйону 100-ї стрілецької дивізії, учасникові визволення концентраційного табору Освенцім 27 січня 1945 року
(посмертно).
Все они "умерли до создания независимого государства в 1991 году".
Их конечно же оставят.
Брат Степки работал в концлагере на нацистов, за приличное вознаграждение, предателем, доносчиком. За что самими же заключенными и был задушен. Был бы в концлагере Степка, и его люди , как собаку, задушили бы.
А вывезли Бандерку в 1942 году немцы из Малороссии, потому что боялись за его жизнь — уж очень много украинцев хотели отомстить этому выродку за убитых бандеравцами славян.
Все, кто не сотрудничал с войсками фашистской Германии, сражались в вооруженных силах антигитлеровской коалиции. Ни Бандеры, ни других фашистских прихвостней, там не было.