Интересно. А если на Львовщине начнут сносить памятние знаки полякам? Тоже ведь вроде как причина есть — до 39 г. и во время ВОВ они зверствовали весьма и весьма. Просто их оказалось меньше..
Думаю, это было бы логично. Что солдаты-поляки делали в Украине? Правильно, стреляли в украинцев. Зачем им ставить памятники?
Это политика, просто политика. Украина традиционно играет роль маятника: отдаляемся от России — приближаемся к Польше, отдаляемся от Польши — приближаемся к России.
Ну я бі не сказал чётко поляки в Украине или украинцы в Польше. Граница была довльно размытой. Если на Волыни проживало значителное количество поляков до 1946 г., то на Холмщине или Сянокщине большинство населения были украинцами..
Операція ,,Вісла” ропочалася 28 квітня 1947 р. о 4 годині ранку. У згаданій доповіді Перебіг та наслідки операції ,,Вісла” Л. Волосюк так описує сценарій виселення: ,,Вночі військо оточувало село призначене до виселення. На світанку зібраних людей інформовано про виселення. Мешканці села діставали декілька годин (часто дві або менше приписка автора статті), щоб упакувати найнеобхідніші речі та завантажити їх на підводи. Під конвоєм солдатів депортовані були ведені до першого збірного пункту. Збиралися тут переселенці з декількох сіл. Там, в цих перших збірних пкнктах, списували родини та їхнє майно, крім цього серед депортованих був проведений відбір. Підозрілі у співпраці з УПА були ділені на три категорії: А – зафіксовані Урядом Безпеки, Б – зафіксовані військовою контррозвідкою, В – застереження зголошував командир загону, який брав участь у виселенні мешканців. Особи з цими категоріями було еліміновано, що у дійсності означало арешт та ув’язнення в концтаборі Явожно”. Зі збірного пункту підводами, вантажівками а часто пішки депортованих транспортовано на станцію. Під час дороги переселенці перебували під наглядом польського війська та працівників УБ. У поїздах депортовані були розташовані згідно з приготовленими списами. За вказівкою влади в одному товарному вагоні могли перебувати дві родини. Справді перебувало більше – декілька родин та інвентар. ,,Після завантаження – пише у згаданій книжці Р. Дрозд — транспорт під конвоєм солдатів був відправлений унапрямі Катовиць або Любліна. Звідти поїзди їхали на Відзискані Землі”. У перших тижнях операції ,,Вісла” транспорти відправлялися до Щеціна та Ольштина. Дорога до цих місцевостей тривала від кілька до кільканадцяти днів, а пересічно біля тижня. На роздавальних пунктах депортованих направляли до поодиноких повітів Відзисканих Земель. Після прибуття до вивантажувальних пунктів вагони виватажували. Тривало це декілька годин. Після вивантаження переселенців розвозили по селах. Це залежало однак від ставлення органів місцевої влади до цілої операції. Не всі установи добре виконували визначені завдання. Траплялося, що переселенці неодноразово кочували просто неба через делілька днів.
У доповіді «Довкола операції ,,Вісла”» Тадеуш Анджей Ольшанський написав: ,,Підсумок операції ,,Вісла” був страшний [...] 150 тис. вигнанців і зруйновані суспільні зв’язки української громадскості у Польщі. Відбудовані наново не повернулися в давнє русло, не осягнули також рівня до якого довела б еволюція минулих 40-ка років. Українці у Польщі стали розпорошеною діаспорою, позбавленою опори у тому, що для кожного народу найдорожче — в малій батьківщині, батьківській землі. Натомість Малгожата Кміта у рефераті «Вплив операції ,,Вісла” на життя українців в Польській Народній Республіці» так пише про наслідки операції:,,Наслідки цієї операції виявилися негативні, а навіть деструкційні у культурному, етнічному, суспільному, демографічному, психологічному та конфесійному відношенні. Передовсім більшість депортованих втратила на завжди землі своїх предків, з цим усім, що творить малу батьківщину – зв’язки з родиною, власне середовище [...]. Втраитли зокрема одну найважлівішу складову національної тотожності, якою були могили предків”.
Операция "Висла" представляла собой лишь финал действий, направленных на "решение" украинской проблемы в Польше. В границах так называемой люблинской Польши оказались около 700 тысяч украинцев и лемков, значительная часть которых впрочем не отождествляла себя с украинцами. Этих людей предполагалось переселить в советскую Украину в рамках заключенного в сентябре 1944 года соглашения об обмене населением. Отправка на восток поначалу носила добровольный характер, но желающих было не особенно много. Когда перестали действовать средства административного убеждения, власть решила применить силу. Начиная с сентября 1945 года, переселением занимались подразделения Войска Польского. Не случайно для участия в операции были привлечены дивизии, в которых преимущественно служили жаждущие мести родственники жертв преследования поляков в Волыни и Восточной Галиции. В результате переселение превращалось зачастую в жестокую пацификацию. Наиболее ужасающие инциденты произошли в Завадце Мороховской на Бещадском Погорье, где солдаты убили 70 мирных украинцев.
Большинство историков считают, что переселение — особенно лемков — не было необходимым, для того, чтобы ликвидировать украинское подполье. Иное мнение бродит в бытовом сознании поляков. Многие считают, что операция "Висла" была справедливой расплатой за украинские преступления. При этом подчеркивается "гуманитарный" характер польских ответных действий, и даже якобы существующие достоинства переселения. С украинской стороны тоже нет недостатка в голосах, свидетельствующих об ослеплении. Львовский историк Ярослав Дашкевич (который называет переселение геноцидом) утверждает, что операция "Висла" была несравнимо более преступной, чем антипольская акция УПА, в ходе которой погибло почти 100 тысяч поляков. В Волыни и Галиции речь шла об "устранении чужих колонизаторов" с исконных украинских земель. Тем временем обеим сторонам необходимо честно рассчитаться с прошлым — как с операцией "Висла" , так и с убийствами в Волыни.
Могу подтвердить одно: так и было по рассказам отца. Но есть одно но. По прибытии на места поселения переселенци подавали описи оставленного имущества. Всю недвижимость и оставленную скотину, заявленную в описях советская власть возмещала натурально в течении нескольких лет.
Ссылаясь на архивные источники и воспоминания очевидцев, Боровик отметил, что преступную акцию против местных украинцев 10 марта 1944 года провели представители военной польской организации «Батальоны хлопске», в этот день убившие свыше 850 жителей села, сожгли их дома вместе с людьми.
По неофициальным данным, всего на территории нынешней Польши жертвами террора польских отрядов во время Второй мировой войны стали несколько десятков тысяч украинцев.
Украинско-польскую резню в некоторой степени спровоцировали немцы, начавшие в 1942 году выселять с территории украинско-польского пограничья поляков и на их место вселять немцев и украинцев. В ответ польские националистические партизаны убили несколько сот представителей украинской сельской элиты. Между тем в марте 1943 года на Волыни 4-5 тысяч украинских полицейских из коллаборационистских формирований по призыву ОУН перешли к повстанцам. На их место немцы быстро набрали местных поляков, с опаской, а иногда с ненавистью и презрением смотревших на украинских "ризунов" (головорезов). Немецко-польские полицейские отряды начали карательные акции против повстанцев и, разумеется, мирных украинцев. Столкновение между УПА и поляками стало неминуемым.
Что-то серьёзное искать — с временем туго. Информацию об украинских переселенцах из Польши, а также миграции украинцев внутри Польши нужно искать в обласных и окружных архивах. Но так как более всего переселенцев попао на Западную Украину, то во Львовском архиве при некоторых затратх труда можно найти все данные.
Вся полная информация о украино-польских отношениях в период ВОВ и послевоенное время, думаю, есть в архиве КГБ СССР и архивах спецслужб Польши, но не слышал, чтобы с неё снимали гриф чекретности. Все остальные источники весьма приблизительны и основываются на косвенных свидетельствах..
Комментарии
Это политика, просто политика. Украина традиционно играет роль маятника: отдаляемся от России — приближаемся к Польше, отдаляемся от Польши — приближаемся к России.
У доповіді «Довкола операції ,,Вісла”» Тадеуш Анджей Ольшанський написав: ,,Підсумок операції ,,Вісла” був страшний [...] 150 тис. вигнанців і зруйновані суспільні зв’язки української громадскості у Польщі. Відбудовані наново не повернулися в давнє русло, не осягнули також рівня до якого довела б еволюція минулих 40-ка років. Українці у Польщі стали розпорошеною діаспорою, позбавленою опори у тому, що для кожного народу найдорожче — в малій батьківщині, батьківській землі. Натомість Малгожата Кміта у рефераті «Вплив операції ,,Вісла” на життя українців в Польській Народній Республіці» так пише про наслідки операції:,,Наслідки цієї операції виявилися негативні, а навіть деструкційні у культурному, етнічному, суспільному, демографічному, психологічному та конфесійному відношенні. Передовсім більшість депортованих втратила на завжди землі своїх предків, з цим усім, що творить малу батьківщину – зв’язки з родиною, власне середовище [...]. Втраитли зокрема одну найважлівішу складову національної тотожності, якою були могили предків”.
По неофициальным данным, всего на территории нынешней Польши жертвами террора польских отрядов во время Второй мировой войны стали несколько десятков тысяч украинцев.
Вся полная информация о украино-польских отношениях в период ВОВ и послевоенное время, думаю, есть в архиве КГБ СССР и архивах спецслужб Польши, но не слышал, чтобы с неё снимали гриф чекретности. Все остальные источники весьма приблизительны и основываются на косвенных свидетельствах..
Хорошие новости...!